Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток
(психолого-педагогічні рекомендації щодо ґендерного виховання)
- Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов’язково – сильно.
- Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні, навіть за біологічним віком – дівчатка звичайно старші від своїх ровесників-хлопчиків.
- Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне – по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми дорослі.
- Пам’ятайте: коли жінка навчає та виховує хлопчиків, їй мало знадобиться свій дитячий досвід. Порівнювати себе у дитинстві з ними – неправильно.
Дорослі, якщо у вас проблема у спілкуванні з дитиною, якщо ви не розумієте один одного, не поспішайте звинувачувати в цьому її.
- Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні вашого завдання.
- Намагайтеся вибирати такі, завдання хлопчикам, які б містили момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв’язання, нехай навіть припустившись помилок.
- З дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами, підштовхувати до пошуку власних варіантів розв’язку незнайомих, нетипових задач.
- Не забувайте показувати, а не тільки розповідати. Особливо це важливо для хлопчиків.
- Ніколи не сваріть дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї з висоти власного авторитету. Це зараз вона знає і вміє менше за вас. Настане час, і, принаймні, в якихось галузях вона знатиме і вмітиме більше. А якщо тоді вона повторить ті самі слова, що їй зараз ви?
Пам’ятайте, що ми часто недооцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.
- Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї – бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її сварять. Спочатку з’ясуйте, у чому її помилка.
- Сварячи хлопчика, викладіть коротко й точно, чим ви не задоволені, тому що він довго не зможе утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал і дитина перестане вас слухати і чути.
- Перш ніж сварити дитину за невміння, спробуйте з’ясувати природу труднощів.
- Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або без значного приводу через утому. Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально.
- Майте на увазі, що дорослий, який сварить дитину за те, що вона чогось не знає або не вміє, подібний до лікаря, який сварить людину за те що вона, захворіла.
- Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втратила інтересу до навчання, відчула смак пізнання нового, невідомого.
Пам’ятайте, що для дитини чогось не вміти, щось не знати – це нормальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.
- Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху – поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, радість життя і пізнання.
- Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.
- Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.
- Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини.
- Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими. “Лінощі” дитини – сигнал вашої безпорадності у педагогічній діяльності, в обраній вами методиці роботи з дитиною.
Якщо:
- дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
- дитину висміюють, вона стає замкнутою;
- дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
- дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
- дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
- дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
- дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
- дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
- дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
- дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Кілька коротких правил
- Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.
- Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.
- Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.
- Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
- Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.
- Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.
- Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.
- Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.
- Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.
- Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує особистість дитини.
- Визнайте право дитини на помилку.
- Думайте про дитячий “банк” щасливих спогадів.
- Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.
- І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.